Спо… Споглядаю таку картину:
Am
Кремезний дядько, напруживши спину,
F
Бреше з екрану про всякі штуки
G
Використовує дані науки
Він дуже хотів би, щоб ми йому вірили щиро
Щоб ми не сумнівались, що він тре нам правдиво
Щоб ми вдячно сприймали всілякі прогнози
І не помічали, що в нього заучені пози
Ось він ніби між іншим так щиро сміється
Він такий симпатяга, йому так здається
І то нічого, що в кульмінації супер-пупер промови
Він як завжди не знаходить потрібного слова
Але ми його бачим, ми його розуміємо
Ми йому співчуваємо, а співчувати ми вмієм
Йому по-своєму важко, він нещасна людина
Він мусить боротися за громадянина
Він так і працює і все ніби нормально,
Але якось вночі він просинається в спальні
І не може заснути, бо брехня ріже очі
А в дитинстві він на скрипку ходив “мєжду прочім”
Приспів:
C
Якби всі люди взяли гітари би
Am
І заграли, і заспівали би
F
Під баяни і під цимбали би
G
Почуття свої повідкривали би
Може зразу було би диво би
Більше серце ніколи б нило би
Може сонце всім засвітило би
Всіх обігріло би
С
Є-є-є-є-є… О-йо-йо-йо-йой…
А ось інший дядько, він теж ніби нормальний,
Він сидить в телеекрані цілодобово буквально,
В нього правильна постава і довірливі очі,
Понад усе у всьому світі він нам сподобатися хоче.
Він нам втирається в довіру, хоче стати нашим другом,
А потім раптом нас лякає прихованим недугом.
Але він звісно ж нас врятує, він за наші купюри
Нам продасть супертаблетки або супермікстури.
І то не біда, що ми не ведемось, все-одно знайдуться бабульки,
Які віддадуть останні гроші за фуфлові пігулки.
А між іншим це була цілком нормальна дитина,
Він ходив в музичну школу на піаніно.
Приспів.
А хтось скаже : “А де ж мораль?” А немає моралі!
Бо неважливо чи ти в кедах, чи маєш модні сандалі
Чи ти є на посаді у банку, чи ти простий у школі вчитель
Кожен хоче життя своє без сорому прожити
Для цього треба пригадати, яка ти золота була дитина
І у собі відшукати оту маленьку людину.
Але це все якось дуже складно, якщо простіше сказати
То в житті найкраще просто ніколи не брехати. (Ага…)
Приспів.
