2)—-8—-8—-8——-8——-7/5——7—8———–8——8————–
3)—-7–7–7—-7——-7—-7—-7—-7—7—————7—-7————-
4)————————————-0——————————–0———
5)———————————————————————————
6)———————————————————————————
1)—3—3-2-0—-0——–0——-3-2—–2/3/2———-3/2——-
2)—0———-3–3——0–0—-0—-0—3——3————3—–
3)—0———-2–2—–0—-0–0———2——–2—-2——-2—
4)—0———-0–0————————0————0————-
5)—2——————————————————————-
6)—3——————0————————————————
Вступ: G D G D
Приспів 1:
G
У тобі так багато сторін.
D
Я просто не розумію,
Em
я просто хочу спитати тебе:
D
чому ти настільки красива!
G
Чому в мене ціла купа дивних речей,
D
яких я не розумію,
Em
яких я не відкриваю тобі,
D
бо це все може вбити,
G
тебе це може вбити.
Програш 1: G D G D
G D
Трошки більше, ніж навхрест,
Em
зав’язались вузлики,
Bm D
і не розірвати, і не розв’язати.
G D
Доторкнутись до зіниць…
Em
Я навік в тобі застиг…
Все це так спонтанно
D
і чомусь банально…
Em Bm
Знати, думати, себе побачити зі сторони,
C
можливо, все в житті можливо.
Приспів 1.
Програш 2: G D
З двадцять другої весни
я закину свої принципи;
це буває рідко, але так помітно…
Друзі всі здуріли мов,
всіх понесло на любов,
і ніхто не вправі,
тут вже ніхто не вправі
стримати чи зупинити – це ж нормально.
Треба бути нам… якось жити нам…
Приспів 2:
У тобі так багато сторін.
Я просто не розумію,
я просто хочу спитати тебе:
чому ти настільки красива!
Чому в мене ціла купа дивних речей,
яких я не розумію;
я просто не відкриваюсь тобі,
бо це все може вбити,
тебе це може вбити.
D G D
…тебе це може вбити.
G D
…тебе це може вбити.
Em D
…тебе це може бити.
Програш 3: G D G D G
