Посіяла людям літа свої, літечка житом,
E Am
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
Dm G C
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Dm E Am
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.
Am Dm
– Куди ж це ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.
E Am
– Куди ж ви, бабусю? – онуки біжать до воріт.
Dm G C
– Та я ж недалечко… де сонце лягає спочити.
Dm E Am
Пора мені, діти… А ви вже без мене ростіть.
Am Dm
– Та як же без вас ми?… Та що ви намислили, мамо?
E Am
– А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
Dm G C
– А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
Dm E Am
І срібло на травах, і золото на колосках.
Am Dm
– Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,
E Am
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Dm G C
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, –
Dm E Am
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Am Dm
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
E Am
Змахнула рукою – злетіли у вись рушники.
Dm G C
“Лишайтесь щасливі”, – і стала замисленим полем
Dm E Am
На цілу планету, на всі покоління й віки.
