І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить:
D E
Відки взявся я — не знаю; чим прийдеться закінчить.
Am G
Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна,
D E
Мов диття, цікава, шепче і розпитує вона:
Am G D E
Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?
Am G D E
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?
Am G D E
Біг мій вічний — тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,
Am G D E
Скали грозять, надять-просять к собі береги мене.
Am G
Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль!
D E
Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль.
Am G
Кажуть, що природа — мати держить нас, як їм там тре,
D E
А в кінці мене цілого знов до себе відбере.
Am G D E
Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?
Am G D E
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?
Am G D E
Біг мій вічний — тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,
Am G D E
Скали грозять, надять-просять к собі береги мене.
Am G D E
Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув;
Am G D E
Хоч би й дев’ять не вернуло, то десятий повернув
Am G D E
А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти!
Am G D E
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!
