Декому краще вдаються приголосні,
Декому – голосні.
A Bm
На неї не можна було не звернути увагу –
Вона сміялась вві сні.
Bm G
Вона так легко вгризалася в шкіру,
Не знаючи, що ця шкіра моя.
A Bm
Коли вона прокинеться –
Добре було б дізнатись її ім’я.
Bm G
Якби вона почала писати спогади
Про кожну з отриманих ран,
A Bm
Її книга мала б такий самий успіх,
Як тора або коран,
Bm G
Чоловіки читали б цю дивну книгу,
Відчуваючи власну вину,
A Bm
І палили б її на площах столиці,
Перш, ніж почати війну.
Приспів:
Bm
Коли вона знову прийде сюди,
G
Коли вона знайде свої сліди,
D
Коли вона принесе з собою срібло
A
Трави й невагомість води,
Bm G
Я знатиму що її тепло, це все,
Що було й чого не було,
A Bm
Єдине, що її тут тримало,
Єдине, що її далі вело.
Bm G
Коли вона знову знайде мене,
Вишіптуючи лише одне:
A Bm
Те, що було – давно минуло,
І те, що буде – теж мине.
Bm G
Тому не ховай свого лиця,
Ця тиша не має початку й кінця,
A Bm
Доки здіймається наша ніжність,
Доки б’ються наші серця.
Bm G
Але вона прокидалась
І все починалося саме тоді.
A Bm
Вона добре трималась на сповідях,
На допитах і на суді.
Bm G
Вона говорила, що краще зброя в руках,
Аніж хрести на гербах.
A Bm
Коли вона вимовляла “любов”,
Я бачив кров на її зубах.
Bm G
Стережіть її, янголи,
Беріть під крило легке.
A Bm
Скажіть, нехай зберігає спокій,
Коли входить в чергове піке,
Bm G
Хай поверне мої рукописи,
Моє срібло й моє пальне,
A Bm
Та спитайте її при нагоді,
Чи вона взагалі пам’ятає мене.
Приспів:
Bm
Коли вона знову прийде сюди,
G
Коли вона знайде свої сліди,
D
Коли вона принесе з собою срібло
A
Трави й невагомість води,
Bm G |
Коли вона знову прийде сюди, |
Коли вона знову… |
A Bm |
Коли вона знову прийде сюди, |
Коли вона… | x2
Bm G
Коли вона знову знайде мене,
Вишіптуючи лише одне:
A Bm
Те, що було – давно минуло,
І те, що буде – теж мине.
Bm G
Тому не ховай свого лиця,
Ця тиша не має початку й кінця,
A Bm
Доки здіймається наша ніжність,
Доки б’ються наші серця.
Bm G
Наші серця! Наші серця!
A Bm
Наші серця! Наші серця!
