Intro: D#m
A#m G#m
все як в людей – і музика штормом розносить впокоєні гавані
C# D#m
й вивозять з подвір’я ще вчора живих і смішних
і трійка єдина все попсувала у табелі
і пам’ять що маму тримає усміхнену біля дверей вхідних
A#m G#m
все як в людей – і музика штормом розносить впокоєні гавані
C# D#m
й вивозять з подвір’я ще вчора живих і смішних
і трійка єдина все попсувала у табелі
і пам’ять що маму тримає усміхнену біля дверей вхідних
F#m,
шість шість шість…
E F#m
цей світ мене за трохи без сліду з’їсть
C#m
шість шість шість
E
коли мене не стане
Bm
тіло моє пряне
F#m E
в космос запустіть… в космос запустіть
все як колись – ці стіни старі ця підлога затиснута в лінії
на третій від сонця планеті де кожен за себе воює і я
зриваючи ще недостиглі в чужому садку дрібні яблука
чекаю весни може літа а може і світу кінця
все як в людей – чиясь випадкова від радощів усмішка
злетіла пелюсткою й мовчки в волоссі моїм зажила
то Бог усміхався і я під своєю подушкою
тримав цілий космос на третій від сонця планеті
де музика штормом розносить усі прибережні міста..
