Сімдесята ніч тої осені
D#
Вбила всі мої серцеві принципи,
E
Підняла з землі ноги втомлені
C#m
І до неї, до неї магнітами.
G#m
А її любов – то вона й вона,
D#
Дві венери з рожевими мітками
E
І зав’язані, як одна й одна
C#m
Тіла теплого нитками, нитками.
Сімдесятий дощ тої вулиці
Змив усі мої душевні правила.
Я украв її, все відбулося
І даремно капканів наставила.
Я покажу їй, де цвіте любов,
Як віками творили нове життя,
Але правда ця накриває знов:
Не моя, не моя, вона не моя.
Bm A
Плюс не віре, мінус,
G Em Bm
Протилежність не закон,
A G Em Bm
Де рожеві діви лижуть цукор заборон
A G Em Bm
Заливає стіни диким медом і вином,
A G Em Bm
Де рожеві діви лижуть цукор.
G#m
Сімдесятий лист тої повісті
D#
Білим, білим лишився, незайманим,
E
Тільки краплями моєї совісті і
C#m
снігами іллюзій завалений.
Плюс не віре в мінус,
Протилежність не закон,
Де рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.
